В даній статті розглядається проблема кібербулінгу, яка може підстерігати наших дітей в мережі Інтернет та у соцмережах.
Важлива інформація для батьків!
Кібербулінг – це новітня форма агресії, жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж.
Кіберзлочини класифікують за 4-ма статтями:
- виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії;
- розбещення;
- вимагання;
- шантажування.
До найпоширеніших видів кібербулінгу належать: використання особистої інформації, анонімні погрози, хепіслепінг (відео ролики з записами реальних сцен насильства), обмовляння або зведення наклепів; переслідування, тролінг (розміщення в інтернеті провокаційних повідомлень з метою появи конфліктних ситуацій між учасниками), секстинг ( обмін власними фото/відео інтимного характеру).
Ознаки того, що підліток став жертвою кіберцькування:
- раптова зміна поведінкового й емоційного стану дитини після користування нею соціальних мереж;
- деструктивні стосунки батьків з дитиною (особливо загострюються під час обговорення реального життя підлітка);
- істеричні прояви характеру (несподівані безпричинні сльози, крик);
- погіршення здоров’я через безсоння та занепокоєння дитини;
- дитина необмежено користується Інтернетом, надаючи перевагу віртуальному світу;
- різке погіршення навчального процесу в школі (дитина неохоче йде на навчання, суперечить вчителям і батькам).
Для того щоб ваша дитина не стала жертвою кібербулінгу батькам необхідно:
- більше часу проводити з дитиною та на своєму прикладі показувати, як можна і треба спілкуватися в реальному та віртуальному житті;
- обговорювати з дитиною всі небезпеки та ризики, що можуть бути приховані у спілкуванні з незнайомцями;
- давати дітям рекомендації щодо безпечної поведінки у мережі Інтернет (нікому не надавати інформації про особисті дані, закрити сторінки у соцмережах та списки друзів для незнайомців, у випадку незрозумілих ситуацій звертатися до батьків);
- постійно цікавитися життям дитини та спостерігати за поведінковими проявами сина чи доньки.