Як підтримати дітей у часи невизначеності та стресу

Поради для батьків

  1. Дізнайтеся, як дитина бачить події та як реагує на них

Ставте дитині відкриті запитання та дізнайтеся, що саме дитина вже знає. Дайте зрозуміти, що дитина може поговорити з вами тоді, коли захоче. Допомогти почати розмову можуть малювання, ваші розповіді й інші види спільної діяльності.

  1. Будьте відкриті і говоріть з дитиною зрозумілими для неї словами

Діліться власним баченням ситуації, при цьому намагайтеся бути емоційно стриманими. Якщо ви не можете відповісти на запитання дитини, не намагайтеся вигадати правильну відповідь. Не знати відповіді на всі запитання – нормально. Спробуйте зрозуміти, чому дитина запитує про це, що саме для неї важливо, та з огляду на це побудуйте розмову.

  1. Говоріть про емоції

Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. Скажіть: «Я бачу, що ти переживаєш через те, які обставини склались у країні, я теж хвилююсь». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась один на один  зі своїми переживаннями. У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що би не сталось, головне – ми одне в одного є». Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Саме так вони допомагають собі впоратися зі своїми емоціями.

  1. Поділіться з дитиною планом на випадок надзвичайних подій

Допомагає стишити хвилювання наявність плану дій у разі погіршення ситуації у країні. Спочатку план маєте скласти ви, дорослі, нехай він буде максимально простим та зрозумілим. Розкажіть про нього дитині. Обговоріть, де ви можете зустрітися, якщо не працюватиме мобільний зв’язок; до кого з дорослих можна звертатися за допомогою, якщо дитина опинилася у людному місці без вас; які речі краще взяти з собою, а які необхідно буде залишити у разі евакуації тощо.

  1. Залучайте дитину до позитивної діяльності

У часи невизначеності дитина особливо потребує емоційного контакту із значимими  дорослими. Це може бути читання разом, гра або фізична активність. Така діяльність допомагає дитині залишатися емоційно пов'язаною з людьми, які є важливими для неї. Окрім того, дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу життя родини, наскільки це можливо, особливо перед сном.

  1. Дбайте про себе

Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, поспілкуйтеся про те, що вас непокоїть, з іншими членами родини, з вашими друзями та людьми у вашому оточенні, яким ви довіряєте.   

  1. Обережно закінчуйте розмови

Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає. Нагадайте дитині, що ви піклуєтеся про неї, слухаєте її і що вона може у будь-який час поговорити з вами на будь-які теми, які її хвилюють.

Абітурієнти з тимчасово окупованих територій. Вибір на користь України

 для бат кiв

Захист дітей в Інтернеті

Поради для батьків

Кілька порад щодо цифрового батьківства – діти віком до 8 років.

► Будьте поряд із дитиною, коли вона користується Інтернетом, щоб ви могли вчитися й обговорювати побачене разом.

► Установіть на комп’ютер останні версії брандмауера, антивірусного та протишпигунського програмного забезпечення.

► Якщо ви застосовуєте батьківський контроль і фільтри, використовуйте максимальну кількість функцій.

► Переконайтеся, що на всіх пристроях, які використовує дитина, встановлено максимальні налаштування конфіденційності.

Кілька порад щодо цифрового батьківства – діти віком від 9 до 12 років

►Не забороняйте дитині  користуватися Інтернетом, оскільки вона все одно буде  це робити  без вашого відома, що спричиняє більші ризики.

►Обговоріть із дитиною її дії в Інтернеті, вебсайти, які вона відвідує, з ким вона спілкується та коли користується Інтернетом.

► Навчіть дитину захищати свою конфіденційність в Інтернеті й ніколи не ділитися своєю особистою ідентифікаційною інформацією.

► Покажіть дитині, як блокувати користувачів і скаржитися на них.

► Працюйте над довірою до вас, щоб дитина могла звернутися до вас, коли щось трапиться

► Спонукайте підлітка розмовляти з вами про всі проблеми в Інтернеті та реальному житті.

Кілька порад щодо цифрового батьківства - діти віком від 13 до 17 років можуть стикатися з більшою кількістю проблем в Інтернеті, оскільки вони більше ним користуються, а відтак на них чатує більше загроз. Утім, навіть тут ефективними в захисті дитини в Інтернеті будуть батьківський контроль і підтримка.

► Спонукайте підлітка розмовляти з вами про всі проблеми в Інтернеті та реальному житті.

► Укладіть угоду з підлітком про використання медіа в родині, щоб забезпечити належний баланс і використання технологій. В угоді перелічіть свої очікування щодо використання технологій.

► Знайте, як ваш підліток взаємодіє з технологіями: він збуджений, насуплений, злий чи замкнутий? Будьте готові втрутитися й надати підтримку. Якщо ви помітили зміни в поведінці, поговоріть із підлітком і зрештою зверніться по допомогу до інших батьків, школи чи медичних працівників.

► У багатьох європейських країнах є телефони довіри та гарячі лінії, на які батьки можуть зателефонувати й поставити запитання, вебсайти, де можна ознайомитися з поточними проблеми чи завантажити рекомендації для батьків. У цілому на гарячій лінії працюють радники, які можуть поговорити з батьками, вчителями, студентами та дітьми – усіма, у кого є проблема, пов'язана з Інтернетом. Батьківство в цифрову епоху 

► Укладіть угоду з підлітком про використання медіа в родині, щоб забезпечити належний баланс і використання технологій. В угоді перелічіть свої очікування щодо використання технологій.

► Знайте, як ваш підліток взаємодіє з технологіями: він збуджений, насуплений, злий чи замкнутий? Будьте готові втрутитися й надати підтримку. Якщо ви помітили зміни в поведінці, поговоріть із підлітком і зрештою зверніться по допомогу до інших батьків, школи чи медичних працівників.

На вебсайті Better Internet for Kids, який розробила мережа European Schoolnet, або вебсайті INHOPE перелічено багато національних телефонів довіри та гарячих ліній.

Кілька порад щодо цифрового батьківства – як поводитися з дитиною, щоб обмежити ризики?

  ► Поясніть свої правила й очікування, якщо ви даєте дитині мобільний телефон, планшет або смартфон. Поясніть дитині, як відповідальні люди користуються цими технологіями.

 ► Домовтеся про те, що прийнятно публікувати й надсилати.

 ► У випадку старших дітей можна використати реальні приклади з новин, щоб пояснити ризики, небезпеку й правову сторону.

► Якщо ви хочете, щоб дитина довіряла вам і ділилася з вами тим, що її турбує чи лякає, чи навіть помилками, які вона зробила, ви повинні бути готові вислухати й підтримати дитину.

10 заповідей для батьків

01
  1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

  1. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому, і це незворотний закон подяки.

  1. Не зганяй на дитину свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо, що посієш, те ц зійде.

  1. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, для неї воно важке не менше, аніж для тебе, а можливо і більше, оскільки у неї немає досвіду.

  1. Не принижуй.

  1. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми.

  1. Не звинувачуй себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Звинувачуй, якщо можеш – але не робиш.

  1. Дитина – це не тиран, який заволодіє всім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа віддана на зберігання.

  1. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

  1. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, тому що дитина – це свято, яке поки що з тобою.

 

Януш Корчак

Підготувала психолог школи

 
 
 

Як допомогти першокласнику адаптуватися до школи

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись з дітьми, батьки насамперед мають чіткіше нагадувати собі таке:

  1. Перед вами – діти.

  2. Вони поводять себе як діти.

  3. Буває, що їх поведінка нервує батьків.

  4. Якщо я виконаю свої батьківські обов’язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться , коли подорослішають.

  5. Якщо я люблю їх не зважаючи ні нащо, вони відчуватимуть впевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків – це одна

з найголовніших потреб дитини!!!

Успішній адаптації сприяють:

      • Дотик – це один із найважливіших проявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків , так і для дівчаток.

      • Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити надто часто тому, що слова втратять усю силу і зміст. Памятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

      • Час це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна.

Коли в сім’ї є першокласник дуже

ВАЖЛИВО:

  • Привчати прокидатися раніше;

  • Вимагати виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час;

  • Не підганяти, а розраховувати час;

  • Проводжаючи до школи, побажати дитині успіхів, сказати кілька лагідних слів;

  • Після уроків запитати: «Про що нове ти сьогодні дізнався(лася)?;

  • Спілкуватись на рівних, не підвищувати голосу, не ставити дитину в залежність від вашого стану чи настрою;

  • Не порівнювати з іншими дітьми, а підкреслити сильні сторони;

  • Розповідати позитивні історії зі свого шкільного життя (задля позитиву допускається додумати);

  • Не лякати школою;

  • Не робити акценти на оцінках (рівнях);

  • Грати в ШКОЛУ (програвати шкільні ситуації).

Шляхи досягнення мети можуть бути різними, але у кінцевому результаті від процесу спілкування з батьками кожній дитині необхідно отримати самостійність і свободу думки, набути любов до світу і бажання його пізнавати.

Успіхів вам!

Психолог школи

 
suicid
 
 
Слайд1
 
 
Слайд2
 
 
Слайд3
 
 
 
 
rekom
 
 Клан Клік-Клац. Виховання дітей у цифрову епоху.
Клан Клік Клац
 
 Створення безпечного виховного простору з допомогою батьків
 
bulbat

Шановні батьки !

Прохання, зайти на сторінку в соціальних мережах ваших дітей і відслідкувати чи підписані вони на «групи смерті»:

Синій кит, Море китів, Мертві душі, Тихий дон, Я у грі, F 57, Ff 33, Море дельфінів, Біжи і умри, 150 зірок, Розбуди мене в 4.20, Сова, Восьминіг.

Зверніть увагу, які є записи на «стіні» сторінки вашої дитини.

Безпека вашої дитини в Інтернеті - це ви!

Інформація для батьків page 0001
Автор Климчук Ю.О.

Практичні поради page 0001

Автор Климчук Ю.О.

Guulальтернатива сигаретам чи нова пастка для підлітків?

veip (2)
veip (3)
veip (1)
Previous Next Play Pause
1 2 3
ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

В Україні діти залучаються до куріння в ранньому віці. Сприяють цьому електронні сигарети. За останні три роки попит на вейп в Україні зріс утричі, особливо це подобається молоді.     В Україні понад 40% підлітків (у віці від 13 до 15 років) пробували електронні сигарети, а майже кожен п’ятийрегулярно їх вживає.                                       

«Вейп(інг)» походить від англійського «vape», тобто «вдихати і видихати пар», який утворює електронна сигарета або паровий пристрій. За кілька років розповсюдження земною кулею вейпінг став новою субкультурою серед молоді, що почали називати себе вейперами – курці змагаються, хто красивіше та складніше випустить пар. Опитування виявило, що підлітки вірять, що вейпінг – це лише смак.

Як «Guul» впливає на організм підлітків?

  • Кількість нікотину в одному картриджі «Guul» відповідає одній пачці сигарет. Оскільки підлітки часто використовують декілька картриджів за день, вони можуть несвідомо піддаватися небезпечному рівню нікотину, з негайним та довгостроковим впливом на здоров’я.
  • Куріння спричиняє негативний вплив на дитячий мозок. У підлітків, які почали палити, помітно знижується активність в префронтальній корі головного мозку, що є критично важливим для когнітивної поведінки людини та прийняття рішень.
  • Негативний вплив на легені. Куріння вейпу призводить до того, що пара у вигляді крапель осідає у легенях, порушуючи їхні функції, через це у кров потрапляє менше кисню. Це спричиняє кисневе голодування – гіпоксію, сповільнює обмінні процеси.

Поради для батьків: обговорюйте з дітьми шкідливий вплив куріння на організм людини будь-яких сигарет; цікавтеся шкільним та особистим життям дітей, контролюйте де і з ким ваші діти проводять свій вільний час та чим займаються.

Климчук Ю.О., соціальний педагог

 

persh

Поради батькам першокласника

 Порада перша:

Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага.

 Порада друга:

Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.

 Порада третя:

Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.

 Порада четверта:

Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.

Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками.

 Порада п'ята:

Власним прикладом вчіть дітей бути відповідальними. Своєю поведінкою, діями, словами щодня показуйте дитині, що важливо дотримуватися слова, виконувати все, що обіцяєш.
Розмовляйте з дитиною про емоції, тим самим вчіть дитину адекватно реагувати на різні ситуації.
Вчіть дитину жити в соціумі, знаходити спільну мову з будь-якою людиною, навіть тою, яка може не подобатись. Вчіть дітей приймати інших такими, які вони є, вчіть оцінювати не людину, а її вчинки, і своїм прикладом дитині дайте зрозуміти, що ви не схвалюєте той чи інший вчинок, а не вважаєте людину поганою.

piyat

Поради батькам п'ятикласників

  • Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
  • Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
  • Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
  • Привчайте дитину до самостійності поступово.
  • Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
  • Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
  • Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
  • З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі.
  • Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі.

 Батьківська допомога і підтримка п’ятикласників

     Початок навчання у п’ятому класі дуже подібний до навчання у першому.

   Різні учителі, нові умови навчання, фізіологічні зміни. Вони вимагають від дитини самостійності, відповідальності.

    Діти стають тривожними, боязкими або, навпаки, занадто галасливими.

    Погіршується пам’ять, дисциплінованість. Процес адаптації (пристосування до нових умов) вимагає різних форм батьківської допомоги і підтримки.

1.   Допоможіть своїй дитині відчути інтерес до того, що вивчають у школі.

2.  Працюємо у другу зміну. Встановіть час, коли дитина готується до уроків.

3.   Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня.

     Розвивайте увагу, мислення, пильнуйте, щоб дитина не стала капризною, плаксивою, роздратованою.

     Навчіть свою дитину дотримуватись правил карантину.

     Не можна карати дитину:

  • за помилки – діти на них учаться.
  • за оцінки – хваліть за зусилля.
  • за повільність – діти навчаються поступово.
  • за негативні емоції – кожен на них має право.
  • за незгоду з думками батьків – дитина вчиться бути особистістю.

Досягайте гармонії між домашнім та шкільним життям дитини.

Все буде добре)

 

Презентація1

 

Шановні батьки!

Звертаємо увагу, що Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот «Кіберпес» У чат-боті можна дізнатися про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у випадку кібербулінгу. Детальну інформацію, а також посилання для завантаження чат-бот у Telegram I Viber можна знайти на сайті Міністерства освіти і науки України за посиланням

https://mon.gov.ua/ua/news/50-pidlitkiv-v-ukrayini-buli-zhertvami-ckuvan-v-interneti-prezentovano-chat-bot-kiberpes-dlya-dopomogi-u-borotbi-z-kiberbulingom.

 

Шановні батьки!

Адміністрація та педагогічний колектив ЗОШ №11 звертається до Вас з проханням:

  • навчіть свою дитину не вибігати на перерві на вулицю без верхнього одягу;
  • навчіть свою дитину правил безпечної поведінки поза школою: не спілкуватись із незнайомими людьми, не вступати у конфлікти із однолітками, не дратувати і не знущатися із безпритульних тварин;
  • навчіть свою дитину не псувати шкільне майно: стенди, лавки, парти, стіни;
  • навчіть свою дитину дотримуватися правил гігієни;
  • формуйте у своїй дитині позитивну мотивацію на здоровий спосіб життя: поясніть шкідливість тютюнопаління, алкогольних напоїв, вживання чіпсів, сухариків, солодкої газованої води тощо.

 

Першокласники разом із батьками:

  • малюють, ліплять, фантазують;
  • щоденно слухають, як батьки читають;
  • розповідають казки.

Обов’язково діляться враженнями, як прожили цей день у школі.

Батьки щоденно живуть життям першокласника.

 

Другокласники почнуть виконувати перші домашні завдання: виконувати орфографічні вправи, писати слова по пам’яті, усно обчислювати в межах 100.

В розкладі – хвилини театралізації і уроки мистецтва.

 

Учні 4-х класів працюють у другу зміну. Прохання допомогти своїй дитині: переглянути режим дня; продумати харчування і час підготовки до навчальних занять.

Узгодьте, будь ласка, час і кількість занять у гуртках і обов’язково віднайдіть час для розмови і спілкування із своєю дитиною.

 

Сподіваємося на Ваше розуміння, мудрі батьківські настанови та співпрацю.

 

 

 

Поради по формуванню відповідальної поведінки у дітей

  1. Не намагайтесь все зробити за дитину, дайте їй свободу. Пам’ятайте, що дитина потребує не стільки самостійності , скільки права на неї.
  2. Проводьте дозвілля разом з дитиною. Залучайте дитину до обговорення сімейних проблем, вислуховуйте та обговорюйте її думку.
  3. Допомагайте дитині розвивати її здібності.
  4. Не формуйте взаємини на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент поважливого ставлення до вас у теперішньому й майбутньому.
  5. Будьте терпимим до вашої дитини.
  6. Демонструйте модель неагресивної поведінки (Компроміс, поступання)
  7. Будьте послідовні у покараннях, карати за конкретні вчинки. Покарання не повинні принижувати дитину.
  8. Навчайте прийнятним способам вираження гніву (глибоко подихати, з’їсти солодке, спортивні вправи, вмитися водою, випити води, намалювати свою злість і порвати)
  9. Розширюйте поведінковий репертуар дитини, показуючи це на власному прикладі.

Чому сучасні діти не вміють вчитися,

не вміють чекати і насилу переносять нудьгу 

 div

Під час спостережень за дітьми практичні психологи та педагоги виокремлюють зниження соціальної, емоційної та академічної активності у сучасних дітей і водночас – різке збільшення числа учнів зі зниженою здібністю навчатися.

Незважаючи на всі найкращі спонукання батьків у вихованні дітей, основні вихователі на жаль, розвивають мозок наших дітей в невірному напрямку.

І ось чому:

Діти отримують все що хочуть і коли хочуть

         «Я голодний» - «Через секунду я куплю що-небудь перекусити». «Я хочу пити» - «Ось автомат з напоями». «Мені нудно!» - «Візьми мій телефон». Здатність відкласти задоволення своїх потреб  - це один з ключових чинників успіху. Ми хочемо зробити наших дітей щасливими тільки зараз і нещасними в довгостроковій перспективі.

         Уміння відкладати задоволення своїх потреб означає здатність функціонувати в стані стресу. Діти поступово стають менш підготовленими до боротьби навіть з незначними стресовими ситуаціями, що в підсумку стає величезною перепоною для їхнього успіху в житті.

Обмежена соціальна взаємодія

У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти грали на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні навички. На жаль, гаджети замінили дітям прогулянки на відкритому повітрі. До того ж технології зробили батьків менш доступними для взаємодії з дітьми.

Телефон, який «сидить» з дитиною замість нас, не навчить її спілкуватися. У більшості успішних людей розвинені соціальні навички. Це пріоритет.

Якщо ви хочете, щоб дитина могла спілкуватися, необхідно соціалізувати її.

Нескінченні веселощі

Ми створили для наших дітей штучний світ. У ньому немає нудьги. Як тільки дитина затихає, ми біжимо розважати її знову, тому що інакше нам здається, що ми не виконуємо свій батьківський обов’язок.                                        Ми живемо у двох різних світах: вони у своєму «світі веселощів», а ми в іншому, «світі роботи».                                                                                             Чому діти не допомагають нам виконувати звичайні побутові справи? Чому вони не прибирають свої іграшки?

Це проста монотонна робота, яка тренує мозок функціонувати під час виконання нудних обов’язків, такі ж навички потрібні для навчання у школі і закріплюються вони не нескінченними веселощами, а тільки під час роботи.

Технології

Гаджети стали безкоштовними няньками для наших дітей, але за цю допомогу потрібно платити. Ми розплачуємося нервовою системою наших дітей, їх увагою і здатністю відкласти задоволення своїх бажань.                            Повсякденне життя в порівнянні з віртуальною реальністю нудне. Після години віртуальної реальності дітям все складніше обробляти інформацію в реальному житті, тому що вони звикли до високого рівня стимуляції, який надають відеоігри. Діти нездатні обробити інформацію з більш низьким рівнем стимуляції, і це негативно впливає на їхню здатність вирішувати академічні завдання.

Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей і сімей. Емоційна доступність батьків – це основна поживна речовина для дитячого мозку.

Отже,  для того щоб змінити життя дитини так, що вона буде успішною в соціальній, емоційній і академічній сфері батькам необхідно застосовувати у вихованні дітей наступні рекомендації:

  • не бійтеся встановлювати рамки (дотримання режиму дня, регламенту часу для користування гаджетами, спілкування та іншого);
  • відновити емоційну близькість з дітьми;
  • навчіть дітей чекати ( нудьгувати – нормально, це перший крок до творчості; поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримаю»);
  • навчіть свою дитину виконувати монотонну роботу з раннього віку, оскільки це основа для майбутньої працездатності;

навчіть їх соціальних навичок (ділитися, вміти програвати й вигравати, хвалити інших, говорити «спасибі» і «будь ласка»).

«Швидка допомога» в спілкуванні з гіперактивною дитиною

  1. Грати разом з дитиною в ігри з правилами, придуманими дорослими.
  2. Ходити разом в басейн.
  3. Гуляти з дитиною перед сном.
  4. Слухати спокійну, тиху музику перед сном.
  5. Читати спокійні, цікаві казки перед сном.
  6. Не грати в рухливі ігри після вечері.
  7. Розвивати стійкість уваги.
  8. Не дивитись телевізор перед сном.
  9. Демонструвати спокійну поведінку. Говорити «так треба», «так можна»  замість «ні» та «не можна».
  10. Проводити вільний час разом усією сім’єю.
  11. Підтримувати контакт з педагогами та психологом, а в разі необхідності і з неврологом.
  12. Відвернути увагу дитини від її капризів.
  13. Запропонувати вибір (іншу можливу на даний момент діяльність)
  14. Поставити несподіване запитання.
  15. Відреагувати несподіваним для дитини чином (пожартувати, повторити дії дитини).
  16. Не карати, а просити (але не підлещуватись).
  17. Вислухати те, що хоче сказати дитина (а в іншому випадку вона вас  не почує).
  18. Автоматично, тими самими словами повторювати  багаторазово своє прохання.
  19. Сфотографувати дитину чи підвести її до дзеркала в той момент, коли  вона вередує.
  20. Залишити в кімнаті саму, коли вона вередує (якщо це безпечно для її здоров’я).
  21. Не наполягати на тому, щоб дитина вибачилася.
  22. Не читати нотацій (дитина все одно її не чує).

 

Як зменшити прояви дитячої агресивності

  1. Найкращий спосіб уникати надмірної агресивності підлітка – виявляти до нього більше уваги й ласки, яких він так потребує.
  2. Батьки мають стежити за своєю поведінкою в сім’ї .
  3. Найкращий спосіб виховання – єдність дій та власний приклад.
  4. Не можна використовувати фізичних покарань.
  5. Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме підприємливості, активності, ініціативності.
  6. Перешкоджайте негативним виявам агресивності, зокрема ворожості, скутості.
  7. Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.
  8. Ураховуйте у вихованні й навчанні особисті риси підлітка.
  9. Давайте підлітку задовольняти потребу в самовираженні й самоствердженні.
  10. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується й комп’ютерних ігор.
  11. Спрямовуйте енергію підлітка в корисне річище, заохочуйте  його до участі в культурних заходах, спортивних секціях.

 

Дитяча душа – це скарбничка. І її цінність залежить від того, що ми туди вкладемо!

 

 

obRSS